Ось і пролетіло літо. Прийшла чарівниця-осінь, а з нею й пора, коли школярі поспішають на свято Першого дзвоника. Це справді свято, коли дітвора із букетами запашних квітів вітає своїх однокласників і вчителів із початком навчання.
Особливий стан у серцях учнів перших і одинадцятих класів.
Уперше мамусі привели своїх маленьких донечок і синочків на свято Першого дзвінка. Їх радо зустрічає школа. Ось вони вишикувались і стоять рівненько. Як багато цікавого чекає їх попереду.
Винуватцями цього свята є й ми – одинадцятикласники. І хоч наші усміхнені обличчя випромінюють радість, та нам трішки сумно. Адже це останній Перший дзвінок у нашому житті, останній рік навчання у рідній школі. А час біжить так швидко… І незабаром перед нами відчинить двері доросле життя.
Ось і пролунав гімн школи… Непрохані гості з’являються на наших щоках – краплинки-сльози…Свято останнього Пе-ршого дзвоника назавжди закарбується у наших серцях та пам’яті.
