Основною метою діяльності психологічної служби є забезпечення та підвищення ефективності педагогічного процесу з метою компетентнісного самовдосконалення вчителя і здобувача освіти, захист ментального здоров’я і соціального благополуччя, психологічна підтримка всіх учасників освітнього процесу.

     Робота психологічної служби здійснюється за такими основними напрямками: діагностичний, корекційний, консультативний, організаційно-методичний, просвітницький та профілактичний, відповідно до головних завдань та методичної мети.

     Планування діяльності психологічної служби здійснюється відповідно до таких основних документів:Положення про психологічну службу України – Наказ від 22.05.2018 року № 509 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 липня 2018 року за № 885/32337, Законами України: “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (із змінами, внесеними згідно із Законами № 2671-8 від 17.01.2019, № 2849-9 від 13.12.2022, № 3022-9 від 10.04.2023), листа МОНУ від 21.08.2023 № 1/12492-23 “Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти у 2023/2024 навчальному році”, “Про типову документацію працівників Психологічної служби у системі освіти України” від 24.07.2019 року №1/9-477, “Деякі питання щодо створення у 2019-2020 навчальному році безпечного освітнього середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок” від 27.06.2019 року №1/9-414, “Про надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу” від 11.03.2014 року № 1/9-135, “Щодо взаємодії педагогічних у навчальних закладах та взаємодії з іншими органами і службами щодо захисту прав дітей” від 28.10.2014 року № 1/9-557, “Щодо запобігання торгівлі людьми в умовах воєнної агресії” від 25.03.2022 № 1/3663-22, Постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. №957 “Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти” (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 483 від 26.04.2022, № 979 від 30.08.2022).

Цілодобова лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський
міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-
яких операторів — безкоштовні.
Цілодобова безоплатна правова допомога /FreeLegalAid. –

0 800213 103.
Консультування з правових питань.
Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей».
Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95;
063 558 12 82.
Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні
консультації (24/7) 0 800 210 160.
Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт.
09.00 –20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-
718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
Національна гаряча лінія з попередження домашнього
насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла
Страда-Україна» працює цілодобово, за номерами 0 800 500 335 (зі
стаціонарних) або 116 123 (з мобільних). Дзвінки безкоштовні,
анонімні, конфіденційні

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться
Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Міністерство освіти і науки України рекомендує організувати та провести в
закладах освіти навчальні заняття, лекції, вебінари, круглі столи та інші заходи з урахуванням умов карантину. Відповідний лист було надіслано департаментам (управлінням) освіти та науки обласних, Київської міської державних адміністрацій.
Під час підготовки до уроку рекомендується скористатись матеріалами, які було підготовлено та адаптовано у межах проєкту Ради Європи «Боротьба з
насильством щодо дітей в Україні»:
1. Відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш» щодо попередження
сексуального насильства щодо дітей у колі довіри;
2. Буклет «Дізнайся про свої права в цифровому середовищі» з
рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав
дитини в цифровому середовищі для дітей та молоді
3. Відеоролик «Почни говорити» для дітей та дорослих щодо попередження
сексуальних домагань у спорті
4. Серія із 6-ти навчальних відеоуроків для батьків та дорослих, які
працюють з дітьми та для дітей «Батьківство в епоху цифрових
технологій»:
• Захист дітей онлайн;
• Сексуальний шантаж;
• Секстинг;
• Секс-чатинг;
• Грумінг;
• Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти.
Усі матеріали Проєкту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні», доступні на сайті Офісу Ради Європи, які можуть використовуватися педагогічними працівниками, соціальними педагогами, практичними психологами під час проведення профілактичної та роз’яснювальної роботи щодо запобігання насильства.
Також МОН спільно з Громадською спілкою «А21 Україна» з нагоди
Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» пропонує до
перегляду вебінар для педагогічних працівників щодо протидії торгівлі людьми, який допоможе провести навчальні заняття (уроки) з дітьми щодо протидії торгівлі людьми та ознайомитися з інформаційними матеріалами до таких занять (уроків).

Якщо ви зараз перебуваєте у збудженому стані, не реагуєте, коли до вас
звертаються, це означає, що ви піддалися паніці або підвищеній тривозі.
Дихайте
Зробіть декілька глибоких вдихів;
спробуйте дихати “на чотири” в розміреному темпі: 1-2-3-4 — вдих; 1-2-3-
4 — видих. Або на 1-2-3-4 — вдих, на 1-2-3-4 — затримайте дихання, на 1-
2-3-4 — видих і на 1-2-3-4 — затримайте дихання. Таких циклів має бути
вісім.
Вже на шостому циклі стане набагато легше. Одночасно з цими вправами пийте
воду маленькими ковточками. Випийте до 300 мл води.
Не сидіть
 Відтисніться від стіни або підлоги;
 ходіть кімнатою, рухайтеся;
 робіть фізичні вправи.
Переключіть увагу
Назвіть чотири властивості будь-якого предмета;
скажіть прості фрази — “мене звати…”, “мені стільки-то років”, “я
перебуваю в кімнаті”, “стіни такого кольору”, “сьогодні… число”, “ось
шафа, вона біла…”, “оце диван — він м’який”;
називайте будь-що, що бачите перед собою, аби повернутися в ситуацію
“тут і тепер”.
Проведіть тактильні вправи
Спробуйте масажувати пальці: натискати на нігтьову пластину кожного
пальця, ніби розгладжуєте її. Коли сильніше натиснете, відчуєте
неприємні відчуття і тоді повернетеся до реальності;
обійміть самі себе руками та спробуйте зробити масаж (правою рукою
масажуйте ліве передпліччя до шиї й назад, теж саме — з лівою рукою);
масажуйте ноги, щоб відчувати: “я тут є, тут є моє тіло, я його торкаюся”;
покладіть руку собі на живіт (біля сонячного сплетіння), іншу — на груди й
спробуйте відчути, як рухається ваш живіт, коли ви дихаєте;
складіть руки навхрест (праву руку — на ліве плече, ліву — на праве) і
постукуйте себе по плечах. Дайте собі зрозуміти, що ви є, що ви живі, що
ви — тут.
Що робити, коли панікує хтось інший
 Найперше треба уникати фраз на зразок “заспокойся”, “візьми себе в
руки”, “ти мене чуєш?”. Це не працює;
 якщо це — близька вам людина, підійдіть і притуліть її до себе;
 якщо людина незнайома, то не варто цього робити. Але треба підійти,
щоб людина подивилася вам у вічі, і сказати, хто ви, що ви допомагаєте,
що ви знаєте, що треба робити. Запропонуйте вправи, описані вище;
 але спочатку дайте склянку води, з’ясуйте, яка у людини зараз є потреба.
Може їй потрібно лягти, можливо, щось інакше.
Правило одне – налаштувати контакт, з’ясувати потребу або допомогти зараз і
вже вправами на самоопанування, які приведуть людину до стабільного
психологічного стану. Можете казати: “Разом дихаємо, ідемо пити воду”.
 Беріть людину за руку, ходіть разом;
 якщо це — дитина, то найкраще — гратися з нею. До прикладу, разом
задувати свічечку (видих), а потім нюхати квіточку (вдих). Так у дитини
нормалізується дихання, і це допоможе трохи заспокоїтися;
 у жодному разі не кричіть.
Людина, яка панікує і тривожиться, занурюється в себе і є відокремлена від
усього. “Пробиватися” до неї треба дуже обережно.
З іншого боку, інколи різкіший тон може також стабілізувати психічний
стан людини. Достатньо наказово сказати (але не кричати): “Роби це,
тому що я знаю, що я кажу”, “Я знаю, що тобі (або нам) це допоможе”.
Коли ви себе “приєднуєте” до людини, показуєте, що ви разом – це те, що
може зламати бар’єр;
 найважливіше – озвучуйте ті почуття, які ви зараз маєте. Кажіть: “Я дуже
боюся”, “Я тривожуся”, “Мені страшно”. Коли ви це озвучуєте і дозволяєте
озвучувати іншим, рівень цього почуття знижується.

Ключова мета агресора – викликати паніку серед населення. Але піддатися
паніці – це найгірше, що можна наразі зробити. Тому ось кілька порад
самодопомоги:
Потреба в безпеці – природня для людини, і говорити про свої відчуття – це
також нормальна реакція.
1. Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.
2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть
маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.
3. Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше
серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше
витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та
фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.
4. Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.
5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Коли є загроза війни, будь-яка психічно здорова людина починає відчувати
тривогу і страх. При цьому надмірна тривожність може призвести до психічних розладів, тому необхідно уберегти себе від такого стану. Як впоратися з негативною інформацією? На одну негативну емоцію у вас повинно бути сім позитивних, – радять психологи. Але як цього досягти?
Тривога та переживання у відповідь на загрозу життю та здоров’ю – це
нормальна фізіологічна реакція. Якщо людина абсолютно нічого не боїться, то це, скоріше, психічне порушення, наприклад депресія або апатія. Тому,
звичайно, будь-які заяви, особливо від перших осіб, привертають увагу і
створюють ситуацію психологічного напруження.
Інформаційна атака, як стверджують психологи, є найбільш травматична в
ситуації воєнної загрози.

Оскільки масова паніка негативно впливає на адекватність реакцій людини,
перша порада – необхідно припинити постійно шукати інформацію щодо дій агресора. Пам’ятайте, що від новин, від інформації можна постраждати більше, ніж від перебування безпосередньо в зоні терористичної атаки, війни тощо.
Друга порада – плануйте майбутнє! Не «заморожуйте», принаймні у своїй
голові, ніяких планів. Всі зараз зосереджені на новинах, де які танки, бази
розміщення військ і так далі. Не варто акцентувати на цьому свою увагу.
Третя порада – турбуйтеся про когось. Це насправді працює! Знайдіть об’єкт, про який ви будете турбуватися, і рівень вашої тривожності значно знизиться.
Четверта порада – займіться активною роботою. Не сидіть на місці, не чекайте чогось. Продовжуйте жити, виконуючи прості побутові справи – це допоможе вашому тілу позбутися фізичної напруги, викликаної  тривожністю.
П’ята порада – відмовтесь від вживання алкоголю. Під час сп’яніння людина
досить емоційно вразлива, і рівень тривоги лише посилюється. Якщо ви вже
відчуваєте тривогу, з якою не можете самостійно впоратися, краще зверніться до спеціаліста (психолога, психотерапевта, психіатра), а не до психотропних речовин.
Шоста порада – антистресова поведінка. Це насамперед сон 7-8 годин, здорове харчування та фізична активність. Такі базові речі допоможуть бути в гармонії зі своїм тілом та повернуть почуття захищеності.
Сьома порада – переживайте неприємності лише по мірі їх надходження. Не
потрібно додумувати, фантазувати, перебирати в голові різні варіанти розвитку події. Такі думки точно не слугуватимуть емоційній стабільності.
Пам’ятайте, ми всі різні, але всі адаптивні. Слід правильно працювати над
своїм емоційним станом в критичній ситуації, щоб жити далі і робити крок в
майбутнє.

Напевно багато з нас зараз знаходяться в таких станах, які важко назвати
спокійними: ми відчуваємо напругу, біль, страх, тривогу. Що з цим робити,
як позбутися?
Якщо ми говоримо не про клінічні випадки, а про побутові ситуації тривожності – то, аби зняти напруження, потрібно повернути себе в момент “тут і зараз”.
Тривога – це проживання минулого чи майбутнього, тож варто зробити кілька вправ, і рівень тривоги знизиться.
1.Сканування тіла
Можна встати або присісти. Розкрити долоні й покласти їх на коліна (якщо ми сидимо) або просто опустити (якщо стоїмо). Поставити ноги треба так, щоби ступні повністю стояли на підлозі, не схрещувалися.
У цьому положенні потрібно зануритися у свої тактильні відчуття, “пройтися” внутрішнім поглядом по всьому тілу – від маківки до п’яток. Що я відчуваю прямо зараз? Протяг куйовдить волосся на маківці, очі трішки втомлені (чи, може, очі заплющені, і ви відчуваєте лоскіт вій на щоках), зуби зціплені, шия напружена, серце б’ється пришвидшено. Можна відчути дотик до повітря або ноги, відчути, як біжить кров пальцями, холодні вони чи теплі тощо.
2.Фокус на предметах в кімнаті
Щоби повернутися в теперішній момент, можна сфокусувати увагу на предметах, які вас оточують, й описати їх. Ось це – ноутбук, він чорний, має гладку поверхню.
Можна описувати текстури, запахи, смаки – будь-що.
3.Кокон безпеки
Можна обійняти себе руками або загорнутися в плед, визначивши так межі свого тіла та вповні відчуваючи їх. У такий спосіб ми наче створюємо для себе кокон безпеки: я тут і зараз, тут немає загрози.
4.Продуктивне дихання
Виконуючи ці вправи, важливо пильнувати за диханням. Коли людина перебуває в стані тривожності, її дихання може бути як поверхневим (наче затримую повітря й не дихаю в повному обсязі), так і прискореним. Тому можна зробити ще кілька вправ на відновлення продуктивного дихання – глибоко вдихнути, затримати дихання на кілька секунд, а потім повільно видихнути так, щоби видих тривав приблизно вдвічі довше за вдих.
5.Позитивні твердження
Є й різноманітні психологічні вправи. Наприклад, подивитися на двері приміщення, у якому ви перебуваєте, і сказати: “Дивись, вихід є!”. Або використати будь-яку фразу, яка допомагає вам підтримати стан позитиву.
6.Виговоріться
І ще важливо не соромитися просити про допомогу. Не тоді, коли стан тривожності визначає все ваше життя, а тоді, коли вам некомфортно лишатися наодинці зі своїми думками. Говоріть, якщо відчуваєте в цьому потребу, іноді – аби впоратися з тривожністю, достатньо того, щоби вас хтось просто вислухав.

1. Я не надаю жодної особистої інформації (ім’я, вік, адреса, номер телефону, номер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.
2. Якщо я отримаю інформацію, що змусить мене почуватися некомфортно, то відразу розповім батькам або вчителю.
3. Мої батьки знають усіх, із ким я спілкуюся в Інтернеті.
4. Я ніколи не погоджуся зустрітися з людиною, з якою познайомився / познайомилася в Інтернеті, без попередньої згоди батьків.
5. Якщо я вирішу зустрітися з цією людиною, то це буде людне місце, і я запрошу одного з батьків.
6. Я ніколи не вишлю свої фото людині, з якою познайомився/познайомилася через Інтернет, не порадившись із батьками.
7. Я не відповідатиму на листи чи прохання, що викликають у мене відчуття дискомфорту або сорому.
8. Разом із батьками ми встановимо мої правила роботи в Інтернеті: час і сайти, які мені дозволено відвідувати.

Ми живемо у час цифрової революції суспільства та стрімкої діджиталізації молоді.
Новітні технології та соціальні мережі радикально змінили те, як ми спілкуємось один з одним і взаємодіємо зі світом. Сучасні діти стикаються з низкою викликів, яких не було в нашому дитинстві. Зараз існує безліч
соціальних онлайн-платформ, щодня наші діти відвідують найрізноманітніші сайти й отримують безліч електронних листів і
повідомлень.
Інтернет-мережа – це потужне джерело інформації, кількість якої, на жаль, переважає якість. Щоб вберегти себе від небезпечного «павутиння», варто бути обачним та притримуватись мережевого етикету.
Тема мережевого етикету доволі делікатна і її не завжди легко обговорювати. Тому дуже важливо налагодити з дитиною відкритий діалог, щоб вона почувалася комфортно і безпечно, розмовляючи з дорослими про свій досвід спілкування в Інтернеті. Водночас важливо пояснити дітям, що постійна пильність не означає, нібито їм потрібно всього боятися.
То ж ми, дорослі, зобов’язані реагувати на ці виклики та навчити дітей щоб вони вміли виявляти потенційних інтернет-шахраїв, які полюють на особисту інформацію, свідомо ставилися до інформації, яку поширюють про себе, та контролювали, що і кому повідомляють.
Для реалізації нашої спільної мети пропонуємо Вам у допомогу декілька корисних ресурсів, що містять поради для батьків.
https://lanzheronivskyi.com.ua/parents/bezpechnij-internet
https://safety.google/families/families-tips/
https://naurok.com.ua/post/kiberbuling-zagroza-hhi-stolittya
https://edpro.com.ua/blog/informacijna-bezpeka
https://www.google.com/intl/uk/safetycenter/
https://ms.detector.media/mediaprosvita/kids/14_instrumentiv_batkivskogo_kontrolyu_v_
onlayni_dodatki_brauzeri_programi/
Програмне забезпечення для блокування небажаної інформації на сайтах (підбірка
рекомендована ІМЗО):
Интернет Цензор
Батьківський контроль Windows
Tmeter
KinderGate

5 простих правил для батьків
1. Підвищуйте власну комп′ютерну та інтернет – обізнаність.
2. Опановуйте Інтернет разом з дитиною.
3. Станьте другом дитині у соціальній мережі ,або попросіть близьких
знайомих зробити це.
4. Встановіть « Батьківській контроль ». Регулярно оновлюйте антивірус.
5. Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте
поновлюваний перелік безпечн6их для дитини сайтів.
Що роблять в онлайні підлітки!?
Підлітки завантажують музику ,використовують обмін миттєвими
повідомленнями,електронну пошту та грають в онлайн ігри.Вони активно
використовують пошукові сервери для знаходження інформації в
Інтернеті.Більшість підлітків відвідували чат-кімнати ,і багато з них брали
участь у дорослих або приватнихи чатах.
Про інтернет залежність.
Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами
діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків.Інтернет зробив це завдання ще більш складним .Можливостями ,які надає Інтернет для спілкування та онлайнових ігор ,означають ,що багато дітей і підлітків
втрачають відчуття часу,знаходячись в онлайні.Ось кілька порад ,як можна
допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням
Інтернету та іншими видами діяльності.
У розмові з дитиною ,в якої є ознаки інтернет-залежності,важливо не
протиставляти інтернету реальне життя,а показати ,як вони можуть
доповнювати одне одного.
Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису –
цікавість!Добре знаючи свою дитину ,ви обов′язково знайдете в
навколишньому світі речі,які її неодмінно зацікавлять.
Розробіть правила використання Інтернету.Постарайтесь встановити
такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишився час для інших занять і ,головне,для фізичної активності. Комп′ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті ,а в кімнаті для дорослих.Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим ,що дитина на ньому робить.
Обов′язково проаналізуйте свою поведінку –чи не занадто багато часу
ви проводите в Інтернеті ?Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх
батьків.
Норми ,визначені Міністерством охорони здоров′я України-час
використання комп′ютера протягом тижня:
6 років-30-45 хвилин;
7-11 років-2 години,але не більше 1 години на добу;
12-14 років-2.5 години, але не більше 1 години на добу;
15-16 років-7 годин, але не більше 1 години на добу.