Головна Історія Педагогічний колектив Методична робота Кафедри Олімп Традиції Досягнення Виховна робота Самоврядування Конкурси Відкривай Радивилів Новини Фінансова звітність Музей школи

Меморіал Слави

24 квітня 1985 року відбулася церемонія перехоронення останків героїв Другої світової війни кавалериста Опанаса Волковенка, льотчиків Андрія Демьохіна, Миколи Маркелова і артилериста Павла Стрижака з міського скверу Радивилова (тоді Червоноармійська) на меморіал Слави за містом, споруджений поряд із братським кладовищем полеглих воїнів-визволителів різних національностей.

Це місце було вибране районною владою неспроста, адже сюди, до тодішнього старого іудейського кладовища, ще в повоєнне десятиліття були звезені останки воїнів-червоноармійців, чиї могили залишалися на місцях колишніх боїв, на полях і узліссях. Існувала моральна потреба достойним чином ушанувати пам’ять полеглих. Бої між Червоноармійськом і Бродами, як відомо, точилися майже чотири місяці, тож і число похованих на братському кладовищі сягає 2 тисяч.

Основу меморіалу Слави склав насипний курган, у який, за переказами, з мовчазної згоди комуністичних владарів, на жаль, потрапило й чимало надмогильних плит із єврейських могил. Натомість на іудейському кладовищі посадили дерева.
Стелу і пілон спроектував районний архітектор Петро Надорожняк, звичайно, з урахуванням пропозицій районних керівників. У 1985 році розповідав: для того, щоб сформувати курган висотою в два з половиною метри, довелося привезти близько трьох тисяч кубометрів землі. Непросто було встановити і облицювати 13-метровий пілон, увінчаний зіркою.
У залі спортшколи (колишнє приміщення костелу, нині православна церква) на постаменті встановили чотири труни, обшиті червоним полотном. Змінювалася почесна варта воїнів Бродівського гарнізону, але в той час про наявність у Бродах військових частин писати було заборонено (державна таємниця!), тож у газеті згадали про воїнів Львівського гарнізону.
Звучали сумовиті мелодії. Біля постаменту пройшли сотні людей з райцентру. Почесну варту несли керівники.
О шістнадцятій годині домовини з останками героїв винесли з приміщення і встановили на автомашини. Траурна колона вирушила до меморіалу Слави. Попереду несли портрети героїв. Обабіч автомашин крокували солдати.

Біля меморіалу Слави, до якого тепер щороку в дні пам’ятних дат Другої світової війни приходять радивилівці, тоді, більше 30 років тому, вперше відбувся траурний мітинг.
Вступним словом його відкрив голова райвиконкому Б.Г.Ворожбит. Виступили районний військовий комісар майор М.3.Бабак, керуючий відділком козинського колгоспу, Герой Соціалістичної Праці А.Т.Іващук, колишній авіамеханік літака Героя Радянського Союзу М.Д.Маркелова ветеран війни Д.Т.Помазан, робітники меблевої фабрики та фурнітурного заводу А.В.Додь і А.С.Папірник.

Відбулася церемонія захоронення останків. Прозвучали автоматні салюти. До могил поклали вінки та зелені гірлянди. У Червоноармійськ тоді приїхали дружина А.В.Демьохіна – Ніна Леонідівна і його дочка Наталія Андріївна, брат П.Г.Стрижака – Петро Григорович і його сестри Євдокія Григорівна та Марія Григорівна, колишня однополчанка А.В.Демьохіна — Серафима Іллівна Федорова, інші гості.

А з нагоди 40-річчя Перемоги, 9 Травня 1985 року, на центральну площу міста зібралися городяни, серед них чимало колишніх фронтовиків. Районна газета представила кількох ветеранів, навівши факти біографій Петра Миколайовича Александрова, Миколи Григоровича Афанасьєва, Миколи Гурійовича Павлова, Олени Костянтинівни Руденко, Олександра Павловича Тихончука, Кирила Михайловича Хожила, Євгена Григоровича Холевицького.

Колона маніфестантів з центральної площі міста пройшла до меморіалу Слави. На мітингу там виступили керівник району М.С.Похільченко, районний військовий комісар М.З.Бабак, голова ради ветеранів колишньої 172-ї стрілецької дивізії І.В.Насвіт, учень СШ №1 Леонід Козіброда. На святкування 40-річчя Перемоги в Червоноармійськ приїхали чимало учасників визволення району, а також родичі тих, хто загинули в районі Червоноармійська і поховані на братському кладовищі. Було запалено вогонь Пам’яті.
З нагоди ювілею звання почесних жителів міста присвоїли Іліодору Васильовичу Насвіту, Георгію Борисовичу Рапопорту, Віктору Михайловичу Сергієнку, Володимиру Петровичу Таланову.

Джерело: http://www.radyvyliv.info/tridcyat-rokiv-tomu-vidkrili-memorial-slavi-v-radivilovi-chervonoarmijsku.html


Не так давно на колишньому єврейському кладовищі в Радивилові було впорядковано одну з могил, де був похований ребе Ісхак. Приїжджі євреї, судячи з усього, взялися й за визначення місць інших занедбаних могил, адже захоронення на цьому кладовищі поряд із меморіалом Слави не здійснюються понад 70 років. Надмогильні плити з потурання тодішньої компартійної влади були знищені понад тридцять років тому.





Єврейська громада Радивилова припинила своє існування в 1942 році, коли гітлерівські фашисти стратили все єврейське населення міста біля хутора Пороховня. Там тепер є меморіал пам’яті, відкритий 20 років тому за сприянням громадян Ізраїлю – вихідців із Радивилівщини. Також була збудована ще й невеличка синагога.
У минулому Радивилів (Радзивилів) був напів’єврейським містечком: підприємливих євреїв у ХІХ столітті приваблював сюди кордон між Росією і Австрією. З Радивиловом пов’язано імена відомих єврейських діячів. Тут народилися меценат підприємець Мойсей Гінсбург, поет Амір Гільбоа (Берл Фельдман), в Радивилові деякий час проживали публіцист Ісхак Бер Левінзон, письменник С.Ан-ський (Шломо Раппопорт), про Радивилів згадували у своїх творах класик єврейської літератури Шолом-Алейхем (Шолом Рабинович), письменник Ісаак Бабель.
На колишньому кінотеатрі імені П. Стрижака встановлена меморіальна таблиця, яка нагадує, що колись тут стояв молитовний дім іудеїв – синагога.






• Наша символіка
Герб школи
Прапор школи

• Гімн

Ми діти незалежної країни,
Яка торує свій не легкий шлях.
Ми гордість і надія України,
Її несемо у своїх серцях.

Приспів

Перша школа, Радивилів,
Стежини радості й надій,
Ви нам з дитинства рідні й милі,
Наш отчий край, земля наших батьків.

Ти скажеш нам спасибі, Радивилів,
Ти будеш нас урочисто вітать.
Ми молоді, завзяті, повні сили,
Щоб Україну сильну збудувать.

Приспів
• Друзі сайту



• Опитування
Як вам наша школа?
Найкраща
Нормальна
Погана