Головна Історія Педагогічний колектив Методична робота Кафедри Олімп Традиції Досягнення Виховна робота Самоврядування Конкурси Відкривай Радивилів Новини Фінансова звітність Музей школи

Майстерня ручного ткацтва “Легенди Волині”



Першим етапом проекту є створення та розвиток ткацької майстерні. В майстерні на автентичному обладнанні із натуральних матеріалів сучасними майстринями відтворюються основні техніки ткання XIX – початку XX століття, із застосуванням унікальних способів крою і шиття. Основна мета – відродження давнього текстилю у регіоні.

У майстерні працюють із найдавнішими техніками ткання, наново створюючи тканини за старовинними рецептами: від полотна до плахти. Вся робота проводиться на давніх верстатах із використанням виключно натуральної сировини. Майстерня реалізує проект зі створення реплік із найцікавіших текстильних експонатів музейних фондів України та приватних колекцій.

Кожні 4 місяці до культурної спадщини країни входить створений наново український стрій, який повністю копіює зразок кінця 19 – початку 20 ст. Зрозуміти, як ткалися ті чи інші малюнки, вдало застосовувати унікальні способи крою і шиття – завдання дослідників Майстерні.

«Волинський серпанок»

Однією з характерних культурних, етнографічних особливостей Волинських земель 19-20 століття було те, що місцевим населенням вироблялись унікальні жіночі костюми. Їх унікальність полягала у технології прядива нитки. Нитка була надтонкою, відповідно і вироби з неї виходили дуже тонкими і легкими (серпанковими). У жодному іншому куточку світу таку тканину виробляти не вміли, що робить волинські серпанкові костюми унікальним світовим надбанням.

Серпанкову тканину оспівала у «Лісовій пісні» донька волинського краю Леся Українка. Її легендарна Мавка була вбрана саме у серпанковий одяг. Згадують серпанок у своїх творах також О. Гончар, І. Драч, Г. Квітка-Основ’яненко., І. Котляревський, О. Кобилянська, М. Коцюбинський, П. Куліш, І. Нечуй-Левицький, І.Франко, І.Нечуй-Левицький та багато інших українських письменників.

Сама техніка серпанку вважалася втраченою більше ста років тому. Спеціалісти Центру понад три роки намагалися реконструювати серпанкове полотно. За цей період було здійснено понад 40 поїздок у музеї України та приватні колекції, отримано сотні консультацій від провідних спеціалістів, по краплинках вивчалися технологія, орнаментика, з’єднання, шви. Як результат – вдалося створити колекцію з 10 довершених костюмів, які були визнані як унікальний «серпанок» найкращими вітчизняними фахівцями.

Відтворені серпанкові костюми стали об’єктом дослідження кількох наукових конференцій, було проведено їх успішні презентації у Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара», Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, музеях Волині та Рівненщини.

На думку переважної більшості фахівців з етнології, музейної справи, мистецтвознавства, волинський серпанок, поряд з петриківським розписом, опішнянською керамікою тощо має стати візиткою України, її уособленням, сприяти формуванню позитивного іміджу України у світі.

Надскладним виявився процес культивування особливого сорту льону «лущику», з якого безпосередньо і виготовляли нитку для серпанкового полотна. Насіння такого льону вже давно немає в аграріїв. Та, попри все, спеціалістам Центру вдалося знайти мізерну кількість насіння цього льону і за декілька років зібрати прекрасний врожай лущику. Відтак, через декілька років планується виготовлення серпанкового полотна з власних посівів волинського льону.
• Наша символіка
Герб школи
Прапор школи

• Гімн

Ми діти незалежної країни,
Яка торує свій не легкий шлях.
Ми гордість і надія України,
Її несемо у своїх серцях.

Приспів

Перша школа, Радивилів,
Стежини радості й надій,
Ви нам з дитинства рідні й милі,
Наш отчий край, земля наших батьків.

Ти скажеш нам спасибі, Радивилів,
Ти будеш нас урочисто вітать.
Ми молоді, завзяті, повні сили,
Щоб Україну сильну збудувать.

Приспів
• Друзі сайту



• Опитування
Як вам наша школа?
Найкраща
Нормальна
Погана