Головна Історія Педагогічний колектив Методична робота Кафедри Олімп Традиції Досягнення Виховна робота Самоврядування Конкурси Відкривай Радивилів Новини Фінансова звітність Музей школи

Алея Слави

Пам’ятник воїнам-афганцям в Радивилові було споруджено ще в далекому 1988 році, зусиллями райкому комсомолу, ветеранської афганської організації, освітянських організацій району та районної профспілкової організації працівників сільського господарства. Розпорядженням міської ради пам’ятник було встановлено в міському сквері. В 1986 році було започатковано турнір з міні-футболу в пам’ять полеглого афганця Миколи Мужилка, який проводиться в районі по сьогоднішній день. Значного розмаху набула робота районної спілки ветеранів Афганістану з часу підготовки та відзначення десятої річниці виводу військ з Афганістану. Було проведено низку заходів, які на сьогодні стали традиційними.

...Минає 70 років після закінчення Другої світової війни. Проте для широкого загалу залишається невідомим те, що після 1945 року війська СРСР брали участь в 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав. Цей факт партійно-радянське керівництво офіційно визнало тільки в червні 1989 року. Тоді постановою Ради Міністрів СРСР деякі пільги, встановлені для тих, хто воював в Афганістані, були розповсюджені на військовослужбовців, які виконували інтернаціональний обов’язок до 1 грудня 1979 року в країнах, де велись бойові дії.

Звичайно, найбільш масштабною, тривалою і трагічною з локальних воєн була саме війна в Афганістані. Вона тривала 3340
пекучих днів і холодних ночей. У цей період кожної доби гинув один і отримували поранення два вихідці з України. Близько 160 тисяч призваних з України, а всього - більш, ніж 600 тисяч радянських воїнів, пройшло через афганське пекло.

Афганська війна належить до тих подій історії ХХ століття, які ще не знайшли свого повного й об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається "білою плямою" новітньої історії. Причина замовчування війни в Афганістані радянською історіографією відома. Тодішня влада намагалася приховати її. Існував навіть спеціальний циркуляр, який чітко регламентував, дозував інформацію про події в Афганістані в 1980-і роки. В закритих листах ЦК КПРС навіть комуністам не казали правду про причин війни, її перебіг, ціну. Однак і новітня історіографія, взявши за основну мету "висвітлення злочинів партійно-радянського керівництва", проходить повз війну в Афганістані, ціна якої – майже 77 тисяч загиблих, поранених, інвалідів. Серед них кожен п’ятий - з України...

У 1989 році радянські війська залишили Афганістан. Але чи вдалося солдатам афганської війни залікувати душевні рани, які зарубцювалися в їхньому серці? Ця війна зачепила всіх: тих, хто із зброєю в руках виконував свій військовий обов’язок, тих, хто чекав їх повернення додому. Адже не можна викреслити із пам’яті тисячі молодих людей, які поклали своє життя, виконуючи військовий обов’язок. Кулі наздоганяли їх у пісках Регістану, в зелених зонах Кандагара і Кабула, в долинах Пандшера.

Із афганської війни не повернулося додому двоє молодих хлопців, наших земляків: рядовий Микола Мужилко та старший лейтенант Володимир Стеценко. Пам’яті героїв присвячено куточок у районному історичному музеї, на честь них щороку проводяться міжобласні турніри памяті з баскетболу, виховні заходи в загальноосвітніх закладах тощо.

Вже в мирний час пішли з життя семеро воїнів-афганців: Олександр Дворніков, Сергій Рабченюк, Мефодій Грицай, Іван Магола, Микола Бурмай, Юрій Грицайчук, Григорій Гринчук. Але їх життя повинно продовжуватися у нашій пам’яті. Нехай же воно не обірветься вдруге - від нашої бездушності і забуття.

Кілька слів про саму районну організацію ветеранів Афганістану. Сьогодні вона нараховує шістдесят трьох ветеранів афганської війни. А започаткувала свою діяльність організація ще у далекому 1987 році, з ініціативи Червоноармійського райкому комсомолу, який очолював Сергій Олієвський. Першим головою ради ветеранів Афганістану був Анатолій Омелянський. В 1988 році її новим головою обрано Олексія Гонтарчука, а з 1994 року - Віктора Вознюка, який є її незмінним головою і по сьогодні. У 1995 році Спілка ветеранів Афганістану Радивилівщини вступила до Української спілки ветеранів Афганістану.

З року в рік районна організація ветеранів Афганістану вшановує тих, хто пройшов буремними афганськими дорогами. За традицією до підніжжя монумента воїнам-афганцям лягають вінки та червоні гвоздики. Слушна думка про те, що війна закінчується тільки тоді, коли похований останній солдат, актуальна і в наші дні. Невідомими залишаються і досі ще сімдесят українських афганців. Тому для них, їхніх рідних ця нікому не потрібна війна триває й досі. Здавалося, що десятирічна афганська війна, яка розпочалася 25 грудня 1979 року і закінчилася 15 лютого 1989 року, пішла в забуття. Але ж ні. Вона багряніє кривавою раною на тілі України. У місті і на території району поховані вже воїни, які, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України, загинули на Сході у війні проти російських інтервентів та терористів. Це Андрій Нечипорук (Рідків), Андрій Бєлкін, Ігор Черняк, Владислав Шемуровський (Радивилів), Іван Сова (Зарічне), Іван Лемещук (Гайки-Ситенські), Назар Крохмаль (Михайлівка). Вічна пам’ять і слава героям. Їх подвиг в ім’я незалежності України наш народ не забуде ніколи.

Трьом із полеглих – Івану Лемещуку, Івану Сові, Ігорю Черняку, які свого часу закінчили відповідно Ситненську ,Козинську, Радивилівську школи, 29 січня в урочистій обстановці відкрито меморіальні дошки на цих навчальних закладах (Ситненська ЗОШ І – ІІІ ступенів , Козинський колегіум, Радивилівський НВК «Школа№1-гімназія»).

Джерело: http://syrmu.com.ua/index.php/zhyttia/chytatski-lysty/80-veterany-zalyshayutsya-v-stroyu




• Наша символіка
Герб школи
Прапор школи

• Гімн

Ми діти незалежної країни,
Яка торує свій не легкий шлях.
Ми гордість і надія України,
Її несемо у своїх серцях.

Приспів

Перша школа, Радивилів,
Стежини радості й надій,
Ви нам з дитинства рідні й милі,
Наш отчий край, земля наших батьків.

Ти скажеш нам спасибі, Радивилів,
Ти будеш нас урочисто вітать.
Ми молоді, завзяті, повні сили,
Щоб Україну сильну збудувать.

Приспів
• Друзі сайту



• Опитування
Як вам наша школа?
Найкраща
Нормальна
Погана